Людям із порушенням зору
Побудовано на платформі
Повернутися до списку

Праця неповнолітніх: що необхідно врахувати працедавцю

04.11.2021

Чинним законодавством України передбачені спеціальні умови щодо використання праці неповнолітніх . Пропонуємо розглянути основні нюанси.

Вік, з якого дозволено приймати на роботу неповнолітніх.

У статті 32 Цивільного кодексу України зазначено, що неповнолітніми вважаються особи віком від 14 до 18 років. За загальним правилом прийняття на роботу осіб молодших 16 років не допускається. Як виняток, за згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть прийматися на роботу особи, котрі досягли 15 років.

Для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час допускається працевлаштування учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, котрі досягли 14-річного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Також звертаємо увагу, що праця осіб, молодших 14 років, взагалі не допускається за жодних умов (ст. 188 КЗпП України).

Прийом на роботу та припинення трудових відносин.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 24 КЗпП України встановлено, що з неповнолітніми працівниками трудові договори обов’язково укладаються в письмовій формі. Слід враховувати, що відповідно до ст. 187 КЗпП України неповнолітні у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України. Згідно зі ст. 191 КЗпП України обов’язковою умовою прийняття на роботу неповнолітніх є те, що вони повинні прийматися на роботу лише після попереднього медичного огляду. Надалі такі працівники обов’язково повинні проходити медичний огляд (щороку до досягнення ними 21 року).

Необхідно пам’ятати, що за умови працевлаштування неповнолітньої особи, котрій виповнилося менше 16 років, до особової справи працівника потрібно долучити такі документи: копію свідоцтва про народження або паспорта, згоду одного з батьків або особи, що його замінює (якщо особі від 14 до 16 років), документ, який підтверджує, що особа буде виконувати роботу у вільний від навчання час (якщо особі від 14 до 15 років).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КЗпП України для осіб, які не досягли 18 років, випробувальний термін при прийомі на роботу не встановлюється. Згідно зі ст. 189 КЗпП України кожна установа, організація та підприємство повинні вести спеціальний облік неповнолітніх працівників, в якому зазначається дата їх народження. Згідно зі ст. 199 КЗпП України розірвання трудового договору з неповнолітнім, зокрема й строкового, можливе на підставі вимоги батьків, усиновителів, піклувальників неповнолітнього, а також державних органів та службових осіб, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю. Причиною вимоги про розірвання трудового договору з неповнолітнім може бути те, що подальше виконання трудових обов’язків неповнолітнім загрожує його здоров’ю або порушує його законні інтереси.

Відповідно до ст. 198 КЗпП України розірвати трудовий договір з неповнолітнім працівником з ініціативи роботодавця можна тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей. Звільняти неповнолітніх працівників можна лише у виняткових випадках , при цьому не допускається звільнення без працевлаштування з підстав, визначених пунктами 1, 2, 6 статті 40 КЗпП України.

Тривалість робочого часу та надання відпусток неповнолітнім.

Пунктом 1 частини першої статті 51 КЗпП України для неповнолітніх працівників встановлена скорочена тривалість робочого часу:

особам від 16 до 18 років – до 36 годин на тиждень (включно);

особам від 15 до 16 років – до 24 годин на тиждень (включно);

учні віком від 14 до 15 років, котрі працюють під час канікул, можуть працювати не більше 24 години на тиждень.

Для учнів, котрі працюють упродовж навчального року у вільний від навчання час, тривалість робочого часу не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому пункту 1 статті 51 КЗпП України для осіб відповідного віку.

Статтею 75 КЗпП України та частиною восьмою статті 6 Закону України «Про відпустки» встановлено, що для неповнолітніх працівників, котрі не досягли вісімнадцятирічного віку, тривалість щорічної основної відпустки становить 31 календарний день. Щорічна основна відпустка повної тривалості надається неповнолітньому працівникові за його бажанням у зручний для нього час (ст. 195 КЗпП України, ст. 10 Закону «Про відпустки»). Згідно зі статтею 195 КЗпП України та статтею 10 Закону «Про відпустки» неповнолітньому працівникові може надаватися щорічна відпустка повної тривалості в перший рік його роботи на підприємстві, навіть якщо він ще не відпрацював шість безперервних місяців на цьому підприємстві. Для цього неповнолітньому працівникові потрібно лише подати заяву.

Заборонено:

залучати неповнолітніх працівників до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні (ст. 55, 63, 192 КЗпП України, ст. 11 Закону «Про охорону праці»);

застосовувати працю неповнолітніх осіб на важких роботах та на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (ст. 190 КЗпП України, ст. 11 «Про охорону праці»);

залучати неповнолітніх осіб до підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми (ст. 190 КЗпП України, ст. 11 Закону «Про охорону праці»). У ст. 43 та ст. 52 Конституції України зазначено, що використання праці неповнолітніх на небезпечних для їх здоров’я роботах забороняється, а експлуатація дитини переслідується Законом .

2021 © Усі права захищено
Слідкуйте за новинами
Побудовано на платформі

Для забезпечення зручності у користуванні цим сайтом деякі сервіси використовують технологічні особливості, а саме - cookie. Таке функціональне рішення дозволить вам не вводити одну і ту ж інформацію кожен раз, коли ви повертаєтесь на цю сторінку, або переходите з однієї сторінки на іншу тощо. Залишаючись, ви даєте згоду на використання cookie.  Докладніше