Людям із порушенням зору
Побудовано на платформі
Повернутися до списку

До уваги батьків!

18.09.2019

      Контроль чи допомога: як знайти золоту середину? Кажуть, золота середина - це ворог обох крайностей. Зробимо її другом, дізнавшись, які крайності маються на увазі. Існує дві типові помилки, які батьки допускають, допомагаючи дитині у підготовці до ЗНО чи контролюючи її дії.

  1. Батьки намагаються допомогти дитині, коли вона цього не просить. І керуються ніби найкращими мотивами: аби випускник досяг кращого результату, швидше навчився, відчув підтримку і так далі.
  2. Не допомагають, навпаки, коли дитина цього потребує. Це, зазвичай, виникає в силу того, що батьки не помічають певних «сигналів» від свого чада (скажімо, знервованості) чи навпаки хочуть навчити її самостійності, вольових якостей.

 

Правила надання допомоги і контролю

 

      Отже, щоб підготовка до тестування була максимально ефективною, варто взяти на озброєння кілька порад.

Чим менше контролю, тим краще.
Якщо дитина може справитися з підготовкою сама, нехай справляється.

      Допомагати і контролювати можна по-різному. Інколи достатньо просто звернути увагу на щось: «Подивися, чи все у тебе правильно». Важливо, щоб допомога і контроль були дозованими і надавалися по мінімуму. Не поспішайте сідати та робити з сином або дочкою практичні завдання.

      Важливо, від кого надходить ініціатива. Краще приймається та допомога, про яку випускник попросив сам. Допомога, яка надається без нашого прохання, сприймається як тиск. Аналогічна ситуація з контролем. Він буде доречним лише тоді, коли дитина самостійно не в силах себе проконтролювати і просить допомоги (наприклад, «Мамо, перевір ось це завдання»). В цьому випадку контроль буде сприйматися як допомога, а не як втручання чи тиск. Отже, варто створити таку ситуацію, щоб школяр сам просив нагадати про щось, допомогти.

      Якщо дитина просить допомоги, обов'язково допомагайте.
Є такий термін, як «зона найближчого розвитку» – це дії, які на сьогодні дитина не в силах виконати самостійно, але може виконати з вашою допомогою. А вже незабаром ці речі перейдуть до зони самостійності. То ж ваше завдання – допомогти дитині бути більш компетентною.

      Спільні дії з подолання проблем повинні проходити у спокійній обстановці. Ваш тон має бути доброзичливим. Якщо прохання про допомогу перетворюється у нервування, скандал, то наступного разу дитина докладе максимум зусиль, аби до вас не звертатися. Також краще уникати іронії, яку більшість дітей сприймає як знущання.

      Суттєвим є і ставлення до помилок. Часто помилки дитини викликають роздратування у батьків і сварки в родині. У дитини таким чином формується страх помилок, який не допомагає, а навпаки заважає їх виправляти чи не допускати. Помилку краще сприймати як свого помічника, котрий вказує, над чим ще треба попрацювати.

Бажаємо Вам успіхів!

2021 © Усі права захищено
Слідкуйте за новинами
Побудовано на платформі

Для забезпечення зручності у користуванні цим сайтом деякі сервіси використовують технологічні особливості, а саме - cookie. Таке функціональне рішення дозволить вам не вводити одну і ту ж інформацію кожен раз, коли ви повертаєтесь на цю сторінку, або переходите з однієї сторінки на іншу тощо. Залишаючись, ви даєте згоду на використання cookie.  Докладніше