Вплив хімічного складу води питної на здоров’я людини

    Вода відіграє в організмі людини важливу роль. Вода є фактором передачі багатьох інфекцій бактеріального та вірусного походження. Однак, небезпеку для здоров’я становлять ще й різноманітні хімічні сполуки, що можуть бути у питній воді, якщо їх вміст перевищує гранично допустимі норми.

         Впродовж останніх років зростає нітратне забруднення ґрунтових вод, які широко використовуються у сільській місцевості для децентралізованого водопостачання, внаслідок ненормованого використання в колективних господарствах та у приватному секторі мінеральних і особливо органічних добрив.

       Нітрати- вода, забруднена нітратами, надзвичайно небезпечна для дитячого організму, особливо для дітей у перші місяці життя. Ризик розвитку водно-нітратної метгемоглобінемії у дітей, особливо першого року життя, пов’язаний з недосконалістю ферментних систем організму, біохімічних процесів, що відбуваються в ньому. Чутливими до нітратів є також особи похилого віку, хворі на анемію, дихальну та серцево-судинну системи.  

Слід не забувати, що забруднена нітратами вода навіть у смертельних дозах — чиста, прозора, без запаху і видимих домішок, звичайна за смаком. 

Кип’ятіння забрудненої нітратами води не зменшує, а збільшує її токсичність!

            Також, зазначимо інші перевищення хімічних показників в питній воді зі свердловин та колодязів, які можуть зашкодити здоров’ю людини, а саме:

Загальна жорсткість:

-погіршуються органолептичні властивості – вода має неприємний смак; гірше розварюються м’ясо і бобові, погано заварюється чай, утворюється накип на стінках посуду; волосся після миття стає жорсткішим, шкіра грубішає;

-постійне вживання води з підвищеною жорсткістю призводить до накопичення солей в організмі і, в кінцевому підсумку, до захворювань суглобів (артрити, поліартрити), до утворення каменів у нирках, жовчному і сечовому міхурах; в організмі юдини погіршується всмоктування жирів, жиророзчинних вітамінів; сприяє виникненню дерматиту.

Хлориди:

-погіршуються органолептичні властивості – вода набуває солонуватого смаку і в зв’язку з цим обмежується водоспоживання;

-впливає на водно – сольовий обмін; підвищується рівень хлоридів у крові, що призводить до зниження діурезу;

-викликають пригнічення шлункової секреції, внаслідок чого порушується процес перетравлення їжі.

Сульфати:

-обмежується водоспоживання, так, як сульфати надають воді гірко-солоний смак;

 -сульфат магнію діє як проносне в концентрації вище 100 мг/дм3, такий ефект виникає у людей, що вперше використовують воду з високим вмістом сульфатів (при переїзді на нове місце проживання, де вживають сульфатну воду), з часом людина адаптується до такої концентрації сульфатів у воді;

-несприятливо впливають на шлункову секрецію, що призводить до порушення процесів перетравлення і всмоктування їжі.

Залізо:

-вміст заліза у воді вище норми надає воді неприємного червоно-коричневе забарвлення, погіршує її смак, погіршує органолептичні властивості води за рахунок слизоутворення, властивого залізобактеріям;

-високий вміст заліза у воді призводить до несприятливого впливу на шкіру, може позначитися на морфологічному складі крові, сприяє виникненню алергічних реакцій. 

Окислюваність перманганатна:

-значення перманганатної окислюваності вище норми негативно впливає на печінку, нирки, репродуктивну функцію організму;

-при знезараженні такої води хлоруванням утворюються хлорвуглеводні, значно більш шкідливі для здоров’я населення (наприклад, хлорфенол).

Амоній (азот амонійний):

-перевищення в питній воді амонію може свідчити про потрапляння фекальних стоків або органічних добрив у джерело водопостачання;

-постійний прийом всередину води з підвищеним вмістом амонію викликає хронічний ацидоз і зміни в тканинах;

-аміак (у вигляді газу) дратує кон’юнктиву очей і слизові оболонки.

Сухий залишок:

-вода з підвищеним вмістом мінеральних солей непридатна для пиття, так як має солоний або гірко – солоний смак, а її вживання в залежності від складу солей  веде до порушення втамування спраги, змінює водно-сольовий обмін за рахунок збільшення гідрофільності тканин, посилює моторну і секреторну функцію шлунка і кишківника;

-слабомінералізована вода неприємна на смак, тривале її вживання може призвести до порушення водно-сольового обміну (зменшення вмісту хлоридів в тканинах), така вода, як правило, містить мало мікроелементів.

Хлор залишковий:

-всі з’єднання активного хлору мають дуже сильну бактерицидну дію, але якщо їх концентрація більше нормативів, то вони викликають роздратування шкіри, слизових оболонок, дихальних шляхів.

Алюміній:

-є відомості про нейротоксичність алюмінію, його здатності накопичуватися за певних умов в нервовій тканині, печінці і життєво важливих областях головного мозку.

Фтор:

-від кількості фтору у воді залежить частота захворюваності карієсом, вважається, що фторування води ефективно для профілактики карієсу, особливо в дітей;

          Токсичність вищезгаданих компонентів не така велика, щоб викликати гостре отруєння, але за тривалого вживання води, що містить згадані хімічні речовини в концентраціях вище нормативних, може розвинутися хронічна інтоксикація, яка веде в результаті до тієї чи іншої патології.